І што, Няню, пішли сте, не пожегнали ся? Як то мож прыйняти? Як то мож в собі потвердити, же Вас юж неє? Юж Венгринович не задзвонит, не звідат ся о здравлю, о роботі, не одчытат по нянівскы за ґлупоты….Неєєєєєєє……

Дорога лемківска родино, чорним круком вдерла ся в нашу хыжу страшна вістка – гмер вельорочний голова Васеукраінского товариства “Лемківщына”, украінский грмадский діяч, наш Олександр Венгринович, син Ваня Венгриновича з Криниці. Бог забрав до себе непохитну скелю Лемківства, го оборонця і подвижныка. Олесандр Венгринович стояв подле вытоків ставліня Лемківского руху в Украіні. Цілим своім жытьом потвержував любов до рідного краю. Жадна імпреза ци фестиваль, ци Кєрмеш, ци одзначыня шануваних лемками дат не проходило без него. До Вічности одходит ціла епоха!

Як пече огнем жаль за вами, Учытелю! Кілько жытейской мудрости научыли мя. Ви вчили любити цілим серцьом прадідивску землицю, боронити єй памят ! .Ви показували правдиво ЯК ма Син шанувати Мамку !Кілько сыл і труду вклали, жебы Лемківство жыло. А для себе сил забракло…Ех, Наню-Няню…..Знали зме же хоруєте, але доостанку вірыли, же Вашы лемківски ґены зламают ту хороту. Не стало ся…. Така Божа воля.

Калапы додолу – до Неба пішой Лемко. Пішов, жебы быти уж ТАМ душом Небесной лемківской родыны. Летте, Няню, спокійно до Бога ! Позрыйте з Яворыны на рідну Крыницю, обнимте уж крылами родинну слывку. Споткайте ся з нашима (Вас ім тіж бракує)! Шыряйте вольно над сивима Безкыдамы! Трымайте над нами лемківске небо!

Плачме, Лемкы! Нас лишив Повадир. Помольме ся за душу вірного Сына Лемківщыни, титана лемківского духу, Лемка з Криниці Олеся Венґриновича.

Спыйте, Нянюсю, спокійно. Най м’якы хмары Безкыдів трымают Вашы крила.

Не забудеме.