То насправді була магія…..Фізично відчувалася незрима нитка, що з’єднувала нас зі своїм лемківським родом. В музеї пахло вишневим цвітом і воском. Вперше так докладно слухала і писала ні на що не відволікаючись (деколи глузуючи з себе над “рівними” штрихами).І що мене дивувало впродовж усього майстеркласу -тиша і сумлінність. Проаналізувавши писанкарську науку ЗЕНОВІЯ ПЕНЬОНЖИКА, усі поринули у створення СВОЄЇ Писанки.Деколи мені здавалося, що моєю рукою водить бабця Ганя.Спокійно і терпляче, наче ми спільно писали з нею побажання добра і достатку для усього нашого Греняцкого роду. Радію, що моя доня відчувала те саме.Я дуже тішуся, що ЛЕМКІВСЬКА ПИСАНКА об’єднала нас у цей день усіх: від наших поважних лемкинь до їх дітей і внуків.Подивіться на ці чудові надхненні обличчя на знимках! Било барз файно!
Дякуємо нашому талановитому Майстру -писанкарю ЗЕНОВІЮ ПЕНЬОНЖИКУ за цю неймовірну атмосферу! Вельке Боже заплат за спільну розкішну ЛЕМКІВСЬКУ ПИСАНКУ!!!
Дякуємо нашим славним воїнам за чудову можливість доторкнутися до СВОГО!
Оставайте жыви і здорови!
Трымайме ся купы!
Ваш музей.
