Паперові узорні прикраси –витинанки – поширились в інтер’єрах лемківських хат в середині ХІХ ст. Формування традицій прикрашення хат білим узорним папером обумовлене одним із важливих чинників – переходом від курної хати до напівкурної, «чистої». Цей перехід був поступовим. Збільшувалися хати, особливо їхні вікна, перебудовувалось опалення, виділялися «світлиці», почали підмазувати білою глиною стіни висотою до 1-1.5м тощо. Та головне – стіни хат вище половини їх висоти під іконами, над ліжками, обабіч вікон стали прикрашувати паперовими білими узорами. Вирізані паперові узорні фіранки завішували на покуттях під іконними поличками, на вікнах, мисникових поличках, над вікнами, дверима та ін..
Для витинання лемківські майстри використовували білий друкарський, канцелярський, тонкий, рідше – фольгу (в основному для віночкових прикрас).
Щодо розміру – форми, то лемківські витинанки поділяються на три основні групи: перша – витинанки – прямокутні площини, довжиною до 1м, шириною – до 50см. Це – фіранки. Їх призначення – завішування на вікнах, над дверима. Друга – кругла форма, а третя – квадратна, ромбова форма площини. Колір лемківських витинанок – переважно білий. Рідше зустрічаються витинанки синього, фіалкового, оранжевого, рожевого кольору. Кольорова гамма витинанок подібна до поліхромії лемківської вишивки.
Техніки виготовлення лемківських витинанок – вирізування ножем, витинання ножицями. Вирізуванням ножем в основному виготовляли фіранки. Папір величиною до 1 квадратного метра складали сітчастим рапортом кільканадцять разів і на певних місцях намічали олівцем контури задуманого орнаменту. Підготовлений папір клали на дошку і гострим кінцем ножа вирізували по контурах зображення або фон. Менші площини паперових прикрас як у формі круга, так і ромба або прямокутника вирізували ножицями. Ними майстри надавали своїм узорам більшу плинність ліній, хвилястість або зубчастість контурного зображення. Одинарні витинанки виділяються складністю орнаментальних мотивів, ажурністю узорів. Для їх виконання папір складали в певну кількість разів – утворювалась складка. Зігнуті місця складок відповідали вісям дзеркальної симетрії. Нарізані елементи на головній складці ідентично повторювались на всіх інших складках паперу. Утворювався візерунок на основі дзеркальної симетрії.
В інтер’єрі лемківської хати, побудованої в 1880 році, експонуються цікаві фіранки на кожну поличку мисника.
Виділяються завіси – витинанки, які прикріплювали до поличок під ікони, розміщені на покутті хат. Вони прямокутної форми. Краї – півкруги, посічені зубчиками.
Силуетне вирішення орнаменту було характерне для лемківських витинанок з околиць Дуклі. Їх часто вирізували з фіалкового і оранжевого паперу. Домінуючі мотиви – зірочки , прямокутники. Рідше зустрічаються антропоморфні фігурки, пташки. Важливо , що саме у лемківських хатах зустрічаються витинанки – фіранки, витинанки у вигляді рушників, у формі прямокутника, круга – розетки. Всі вони різні за орнаментом, ажурністю, мірою співвідношення паперових площин і прорізних форм.
В справі розвитку традиційного лемківського мистецтва витинання з паперу успішно працюють сучасні майстрині. Серед них на особливу увагу заслуговує творчість Марії Бурдяк.
Лемківські витинанки – оригінальне явище в мистецькій культурі українського народу.
Ось у селі Біла, Чортківського району живе чудова та неповторна жінка – Марія Несторівна Бурдяк. За професією – вчитель-філолог; за покликанням – фольклорист, майстер народного мистецтва, витинанкарка, художниця хрестикових орнаментів, громадський діяч. Дехто гадає, шо для того, аби робити витинанки, треба бути мало не художником, “Зовсім ні!”, – стверджує пані Марія, – “Витинанка не обов ‘язково має бути витонченою, деякі майстри навіть умисно не прагнуть досягти витонченості… Навіть будь-яка дитина здатна намалювати квіточку чи листочок, і цього ціпком достатньо”.
Народилася – Марія Бурдяк 29 листопада 1931 року у селі Устя Руське, Горлицького повіту, Лемківщина (сучасна Польща). У 1945 р., під час депортації лемків, разом з сім’єю переїхала до села Ягільниця Чортківського району. Навчання продовжила у Ягільницькій середній школі. Закінчила Чернівецький університет. 33 роки працювала вчителем у Білецькій середній школі. Мистецтво її постійне захоплення. З дитинства вирізувала різні витинанки, малювала, творила хрестикові узори. У роки війни витинала з паперу фіранки на вікна, розетки, сюжетні картинки для себе і для родини. Ці композиції зберігає і досі. Від 1985 року мисткиня учасниця багатьох районних та обласних виставок. У 1993 році її роботи експонувалися на виставці у Києві. Цього ж року Марія Несторівна була учасницею 1-го Всеукраїнського свята народних майстрів “Українські витинанки”. Натхнена творчим ентузіазмом, вона продовжує збагачувати свою колекцію новими творами. Пише вірші, збирає народну творчість, є членом клубу творчих особистостей при Чортківському районному краєзнавчому музеї.
Приємною несподіванкою для Марії Несторівни стало запрошення від Володимира Дем’янця, працівника Бережанського Музею сакрального мистецтва та історії церкви й Надії Волинець, наукового секретаря, організувати персональну виставку, присвячену 10-літтю музею. Пані Марія з радістю погодилася на пропозицію й від 22 червня аж по 17 липня її виставка під назвою “Світ фантазії у витинанках і хрестикових узорах” експонувалася у виставковому залі Державного історико – архітектурного заповідника м. Бережан.
Марія Несторівна настільки була схвильована гостинністю бережанців, вирішила поділитися своїми враженням із земляками. Мисткиня привезла із собою підбірку світлин, адже для неї, як поважної гості міста, влаштували екскурсію визначними місцями Бережан. Не оминули жодної визначної скульптури, будівлі чи пам’ятника – усе докладно розповідали, демонстрували. Найбільше вразив і Марію власне музей, де вона виставляла роботи. Експозиція музею займає шість кімнат першого поверху (південно-західне крило міської ратуші і представляє іконографічну колекцію, збірку сакральної скульптури, книги духовного змісту (Псалтирі, Молитовники, Катехизми, Біблії, Житія ‘Святих) з львівських, київських і почаївських друкарень ХVІІ – ХІХ ст., церковну атрибутику, історію репресованої УГКЦ. Бережани упродовж віків відзначалися високою духовністю. Вже у XVII ст. його архітектуру визначали п’ять, церков і два костели. На початку того ж століття з далекого Риму (спроваджено Чудотворний образ Матері Божої, а з Волохи в 1673 р – мощі Святого Івана Хрестителя. Музейний фонд досяг експонатів. Від серпня 2007 року музей перебуває у підпорядкуванні Державного історико – архітектурного заповідника у м. Бережани під назвою “Музей сакрального мистецтва та історії церкви”.
На виставці була представлена лише невелика частина творчого доробку нашої краянки. За словами мисткині, майстрів, використовують техніку витинанки, в Україні небагато. Адже тепер цей вид мистецтва на стадії відродження. Тому, ми і пишаємося, що у нашому краї живе талановита та повна сил й енергії творчо обдарована, патріотична та незламна духом мисткиня. Наснаги вам, пані Маріє, та незгасимого натхнення!
Лемки витинали в основному з білого паперу, з кольорового рідше. Витинанки Марії Бурдяк, представлені на виставці, – це мотиви, виконані в переважній більшості з кольорового паперу. Орнамент вирізаний у квадраті, ромбі, крузі, прямокутнику. Із складеного учетверо квадратний аркуш паперу майстриня ножицями витинала листочки, дужки, півкружальця. При розгортанні утворювались витіюваті орнаменти, химерні квіти, зірки, павуки. Витинанки без назв, тож той, хто споглядає ці маленькі 30 см на 30 см паперові шедеври, може довго розглядати кожну, вгадувати образи і давати їм ймення. Кожна з витинанок – неповторна. Але серед розмаїття їх лише одну я побачила з чітким геометричним орнаментом. Біла на чорному ( так як характерно для лемківської витинанки).Білі паралельні чіткі лінії утворюють квадратну рамку, всередині якої розетка з ромбів, на кожній стороні лінії утворюють ялинки – деревця. Можливо, це спогад про Бескиди?
Витинанка – це лише одне із захоплень Марії Бурдяк, лише одна із сторінок її насиченого життя. Вона малювала, вишивала, сама створювала неймовірні хрестикові взори для вишивок, віршувала, збирала і записувала народні пісні, обряди.
