РОБ,ЯК ЗНАШ

Витаме вас, нашы наімильшы чытачы! Давно зме не бесідували з вами. Юж і сьвата прешли, і зима ся глече до середини. Спішыме оповісти, же одкрываме нову рубрику на нашій ФБ строні «Роб, як знаш», де будеме оповідати о лемківских ремеслах. І гнес буде іти мова о мазярстві. ПрецІнь,лем курті о мазярстві і не так о мазярстві, як о нашим вояжі до Польщи з головом Тернопільского обласного товариства «Лемківщына» Юрієм Венгриновичом по нашій Лемковині. Яких людей зме стрічали і як ся жыє нашим лемкам дома.

Ну то о лемківскім мазярстві. На Лемківщыні є славне село Лосє, котре ся славило мазярством. Оддавна ту робили мастила для возів і шмір -смаровидло (дьоготь).Чорну мазь до возів витоплювали з соснового дерева або робили із земной ропы (нафти) .Виготовленом мазьом мастили осі возів, але она мала і шырше застосуваня в домашнім ґаздивстві. Продуктом мазярства був і шмір, яким смарували боляче місце на людскій скорі.

Мазярі наповняли велькы бочкы своїм товаром І іхали в далеку дорогу парокінним мазярским возом. Купу літ з Лосє іхали возы з бочкамы мазі, скаровидламы, оливом. В 1934 році было 335 мазярских возів. Вандрували они Польщом, Литвом, Латвійом, Украіном (аж до Одеси доіздили).

Каждий мазяр мав свій шлях, яким іншы могли скорыстаты, лем зо згоды того мазяря. Были складени ціли маршруты мазярскы. З мазяром завсе было цєкаво побесідуваты, бо тот прывозив новины зо сьвіта.Та і жыли они небідно, бо ґарували тяжко.

О тим і не лем бесідували зме з нашым славним лемківским мазяром Васильом Шлянтом. нащадком цілой мазярской династиі, барз цєкавим оповідачом і вельким патрійотом нашой Лемківщыни ( о тим славнім Лемку оповіме окремішно). Было барз щемно ходиты мазярскими стежкамы, милуваты нашом чудном Лемковином, пахати тот запах ропы коло копанкы (хоц занедбаны зашмарены чатином, но -ле копанкы сут). А дале быв музей «Мазярска загорода», де могли зме видіти і хыжы, і возы і реманента мазяра. І было болЯче одчутя залишеной рідной Домы. Позры і ти, дорогий чытачу, на тоту неземну красу нашых Бескыдів, на знимкы, котры жыют лемківским духом. Трымайме ся і вчыйме ся свого.

То, што,дороги моі, хто таки мазяре?????

Дале буде.

Оставайте жыви і здорови.

Трымайме ся купы.

Ваш музей.