о сьніжном сонечном дныном, мили чытачы! Вера Боже, в природі ся ґевердат, як в бортака в голові. То цяпе дойдж зраня, під обід залітує сьнігом, по обіді потрафиш рыц спуцувати по леді ,а до вечера можна яруваты. І най би тоты природні чудеса ся вытваряли, кєбы не боліла збортачена ними головска. Де бы колисы в стичню люде завертали собі голову думаньом ци облачати на голову чапку ци ніт. Але з нами то – байка, жебы лем нашым леґіникам на фронті было добрі, жебы ім было тепло і нич не боліло. Жебы на москалыска страшны флєґмы єґипскі падалы шыткы і нараз (так фафрала моя бабця Ганя), а нашым воякам – все лем так. Най Панбіг тото почує і так потрафит.

Тааак…. Напочаток зме побесідували, на погоду пофафрали, на здрав’я понарікали, москалыска спуцували, Бога о нашых Оборонців помолили. Гейбы шытко по -людскы. А тераз прыступаме до оґаданя нашой фейсбуковой строны «Про що мовчить експонат?»

Недавно ґу музею трафив барз ладний експонат.Здалека трафив, зо самой Канады.Позрыйте на него. Що то за такий двоногий вытвор людских рук ?Як ним хоснували на Лемковині? Повіме лем, же то хосенна утвар на ґаздівці.

То просиме, кохани моі, до бесіды. Нурцюйте в минувшчыну, споминайте ци деси таке виділи і што ним робыли. Лем активні бесідуйте. Питайте (як мате в кого), видумуйте, пиште. Бо ми ся юж виґадали, тераз – ви !

На тим слові оставайте жыви і здорови!

Слава Украіні ! Ґероям слава!

Трымайме ся купы!

Ваш музей.