«…Екскурсія до “Лемківського села” стала для нас не лише пізнавальною, але й емоційно зворушливою подією. Ми відчули дух єдності та спільності, дізналися більше про культурну спадщину України та отримали заряд позитивних емоцій.Кожен з нас зріднився душею, перейнявся “енергетикою життя” людей, бо ми з Донецька, Маріуполя, Лисичанська, Харкова, Херсона, Дніпра, Марганця, Миколаєва, Запоріжжя відчули ту біль, яку пережили теж. Коріння рідного краю, рідної землі зосталося в наших серцях…». Такі відгуки додають нам сили, розправляють наші «музейні крила»!!!!

Пройшло майже два тижні, а емоції від зустрічі не полишають нас. Так буває, коли ти оцінюєш подію крізь призму певного часу. Щоб зібрати докупи ті емоції, думки і враження від зустрічі потрібен час. Час, щоб оцінити значимість певної події у житті.

Це я все про зустріч з учасниками мовних курсів для внутрішньо переміщених осіб з м.Івано- Франківська. Але це не про звичайну екскурсію в музей. Це про зустріч, від якої ще довго тепло. Це про щиру душевну розмову української родини. Немов зустрілися давні друзі через плин років, котрим є про що поговорити, наговоритись і виговоритись. Дівчата дорогенькі, завжди чекаємо до нас на вогник. Віримо, що ваш рідний дім звільниться від нечисті і вже зовсім скоро зігріється вашим неймовірним теплом! Тримаймося!