Ця історія не просто про екскурсію. Ця історія про дорогу , тривалістю у півжиття. Вона про світлу зустріч в часі війни, про розкішних учениць та поважних учнів, гіркоту втрат, припилені роками шкільні почуття, висловлені у голос класні таємниці, про сивочолих випускників Горожанської школи, які на день повернулися до шкільного класу через 50 років. Ви спитаєте до чого тут ми?

Власне, їх шкільна зустріч розпочалася з «музейного» уроку. І треба сказати, що учні були дуже чемними, цікавими і допитливими. Настільки, що двоє виявили в собі лемківське коріння. Словом, віват випускам далекого 1976-го!!! І віват класному керівнику цих чудових «школярів» -славній лемкині Євгенії Афтанівни Голобин, яка всю свою душу вклала у їх вихованння і це вчительське «капіталовкладення» виявилося довгостроковим і безцінним, адже згодом повернулося у вигляді вдячності та життєвому успіху її вихованців. Отож, Vivat Academia! Vivat professores!

Дорогі наші друзі! Сподіваємося, що день, який ви провели разом запам’ятався і ви набулися разом! Нам було тепло з вами! Дякуємо, що розпочали свою незабутню зустріч з музею! До нових уроків життя!!!!!

Оставайте жыви і здорови!

Трымайме ся купы!

Ваш музей.